вірші

Так тихо, як шепчуть сніжинки малі за вікном,
Скажу тобі правду – свою таємницю велику –
Вустами терпкими – терпке ж і червоне вино –
І вечір засніжений, з білим, чаруючим ликом.

Він слухає нас? Я йому довіряю. Дарма,
Що звичний до всього, у правду він вірить не дуже.
І саме тому і до нас йому діла нема.
Красивий цей вечір. Ото через те і байдужий.

Скажу тобі правду про те, як люблю я давно
Безмежно тебе і якось наполохано-свято.
Мій хміль від любови – моє ледь надпите вино
Мене не хмелить, отаку розтривожену, раду.

Так гарно дивитися в очі й очима сказати: люблю.
Так гарно дивитися в очі й "люблю" шепотіти.
Важкі таємниці не знають про владу свою.
Важкі таємниці такі ж беззахисні, мов діти.