вірші

Стільки днів абсолютного спокою –
Ні думок, ні страждань, ні віршів.
Аж цікавість бере – і доки я
Буду втіленням щастя? Віриш?

Стільки днів абсолютної радости –
Я від неї аж очманіла.
Або це вже симптоми старости,
Або інше – любов зманила.

І нечувана, і небачена,
Неймовірна, аж нереальна.
Ніби кольором я позначена
На всяк випадок екстремальний.

Я в січневій живу безбарвності,
А сама, мов комети світло.
Ой, далеко мені до старости!
Тільки літо ще, тільки літо...