вірші

Скажу на папері, відклавши всі справи і втому,
Бо як не скажу, то мене ці задушать слова.
Я вже не збагну – це параліч, чи все ще судома?
Про що я кажу? Я ж не знаю, чи навіть жива.

Скажу на папері, бо голос не скаже ніколи.
Скажу, ніби видихну, вічність не дихала мов –
Скажу: я люблю тебе! – і до престолу
Твого принесу й покладу свою дивну любов.

Мені все одно, чи накажеш ти голову зняти.
Мені все одно, чи на мене ти випустиш звірів.
Стоятиму й ждатиму – може, захочеш обняти.
Я – Віра. Я – вірю!