вірші

Що б мені зараз зробити, мій милий,
Щоб тобі гарно було на Землі?
Чи вітерець підштовхнути у спину,
Щоб твої думи розвіяв сумні?

Щоб цілував твоє легко обличчя –
Ти б поцілунки тихенько ловив,
Навіть не знаючи, хто тебе кличе
В радісну весну з сумної зими.

Навіть не знаючи, що буде завтра,
Раптом подумаєш: щастя гряде.
Листя палитимеш – грітиме ватра,
Небо від диму вечірнє бліде.

Вітре, мій друже, збирайся в дорогу,
І полети, долети й обніми.
Вийшли із пекла – з зими, якщо строго.
Важко, та вийшли – ми вийшли з зими!