вірші

Серце болить по-справжньому.
Любить – тому й болить.
А як подумати – нащо нам
Ця божевільна мить?
Радості швидкоплинні,
Довга печаль відтак.
Радість така дитинна –
Нашої суті знак.
Як же необережно
Так я тебе люблю?
Як же так безбережно
Справді себе гублю?
Що ж там журавка важко
В небі шукає ? – Кру..
Я, мов дурненька пташка, –
Скажеш: помри – помру.
Я, мов дурненька пташка, –
Страшно в руках твоїх
Не відчувати ласки,
Прагнучи ласки їх.
Як ти мені потрібний!
Ніби життя – це ти.
Голосом чистим срібним
Пісню веду: прости...
Нащо таке безмежне
Ти почуття зустрів?
Нащо тобі пожежа
Серця мого і слів...