вірші

Прощання не виходить. Лист пустий.
Рядки прощання не приходять в душу.
Бо ти так само мій – не мій – і мій.
І скелю цю я із душі не зрушу.

Я вже тебе не бачила давно.
Давно не знаю, як тобі живеться.
У світі свято. В келиху вино.
І лиш за мрії випить доведеться.

Бо все одно зі мною зараз ти.
Думки не розминаються з тобою.
Світи комусь. Але живи й світи!
Якою є, ти став мені судьбою.

Я віршами лиш вмію говорить.
Це так, як птах уміє лиш співати.
Це є вогонь. В мені вогонь горить.
То через нього маю лише втрати.

І він не гріє. Мерзне білий лист.
З своїм вогнем я завжди на морозі.
Я б віддала свій поетичний хист,
Аби хоч щось мені сказав ти в прозі.