вірші

Післямова перша

Знаю усе, що святе,
І молюсь, –
Так, за святе, –
І в думках, і у слові.
Смертна, і є в мені страх –
Я боюсь –
"Боги ревнивы
К смертной любови."

Боже, створивши
І Землю, і світ,
Боже, створивши
Каміння і води,
Боже, скажи,
Чи ж боятися слід
Також мені –
Я – природа?

Очі – це колір
Лісів і лугів,
Очі – це колір
Смарагду і хвої.
Коси – це колір полів
І доріг,
Колір землі –
Сухої.

Тіло наповнене
Духом твоїм –
Отже, любов’ю, –
Як світ у основі.
Смертна – із яблуні
Яблуко їм –
"Боги ревнивы
К смертной любови"?

Так, Він прекрасний.
Ти вмієш – побач.
Жити – любити.
Любити – це жити.
Нащо тобі,
Боже праведний, плач?
Я вже втомилась
Тужити.

Смертна! Я знаю.
Твоя. Й через те
Недолюбити не хочу,
Не вмію.
Не задушу!
Бо цей пагін росте
З серця. Із серця!
Ти чуєш? Я смію...

Смію побачити
Повним цей світ.
Твій світ і мій світ цей!
Світ – кольоровий.
Світ, у якому
І в серці є квіт.
"Боги ревнивы
К смертной любови"?

Я на землі
І в підніжжі гори,
Я в небесах,
Хоч ногами – на кручі.
Боже, скажи мені:
Ще говори.
Ще сотвори
В собі світло і мучся.

Я говорю.
Я люблю – і творю.
Цей чоловік – мені рідний.
Він – свято.
Він мені схожий
На чисту зорю.
Не намагайся
Відняти!

Недолюбила., –
Сказала. Це я.
І недолюблена. –
Ти сказав? Досить.
Завжди правдива
Мова твоя.
Завжди, мій Боже,
Прозора, мов роси.

Я тебе слухаю.
Ти говори.
В тебе у цьому
Є перевага.
Та не карай
Мене, Боже, згори.
Дай вгамувати
Спрагу!

Дай мені сили.
І в почуттях
Не сумнівайся –
Це справжнє.
І чисте.
Дякую, Боже,
Тобі за життя.
Іскристе.

Ти мене сам же
Такою створив,
В мене вдихнувши
Й наповнивши душу.
Хочу летіти –
Благослови.
Ні, я не хочу –
Я мушу!