вірші

Останні сніги пролетіли сьогодні вранці.
Мабуть, журавлям назустріч,
Аби розминутися з ними.
Щопізньої осені і щовесни такі танці –
Сніги сюди, журавлі туди,
Сніги туди, журавлі сюди –
В небі блакитному, мов на пастельнім глянці,
Геометрично чітко, мов точні рими.

Останні сніги ледь присипали згадку про тебе,
Але цнотливо-щемлива беззахисна білість,
Що сиплеться тихо й повільно з низького ще неба,
Таки оголила моєї печалі зрілість.
І моє хитання поміж собою й собою,
І мою неймовірну наповненість тільки тобою.
А вже скоро весна і її зустрічати треба.
А усе не так, як мені б хотілось...

А сніги останні летять – я за ними жалкую.
Я то знаю, як люблять печально востаннє...
Як плекаю любов, бережу як її таку я,
Як люблю, мов росу на траві на світанні –
Світанковий легіт, ранкова свіжість
Десь у третій декаді серпня – тобі моя ніжність.
А сьогодні сніги останні летять – я собі пророкую,
Що весною для тебе стану...