вірші

Очей твоїх смішливі бірюзинки
Назустріч сяють радістю й добром.
Озерця два, дві райдужні росинки,
Два острівця із неба за вікном.

Я посміхнуся і зажмурю очі –
Не можна в це повірити, о, ні,
Що можна цілувати, скільки схочу,
Ці райдужні росиночки мені.

І пальцями перебирать волосся,
А на прощання легко розчесать.
Як довго мені ждати довелося,
Щасливою щоб хоч на хвильку стать!

Прощаються небесні бірюзинки,
Занурюються в очі у мої...
Як гарно відчувати, що я жінка!
Що я живу, – живу на цій Землі...