вірші

Казка закінчилася. В ній місця
Так для мене не знайшлося й досі.
Із країв казкових жодних вістей,
Хоч за мене фея дуже просить.
Це зима. Вона чарівна фея.
Просить, замерзає на морозі.
Та й вона не знає нині, де я,
Де тепер ховаю свої сльози.
Та й вона не знає, що зі мною
Сталося, як вийшла я із казки.
І вона не знає, як зимою
Я живу без ніжности і ласки.
Де прощання пісню я співаю
З казкою, з якою надто звиклась.
Де, мов браму, душу зачиняю,
Щоб хоч звідти казка ще не зникла.
Де кажу святій своїй любові:
Бережи мене тепер від тебе.
Де я знов розрад шукаю в слові
Й відпустила Ангела на небо.
Де я знов згадала, що ніколи
Я казок з дитинства не любила.
Де не озираю видноколи
І на вогнище свої жбурнула крила.
Де вже не чекаю ні від кого
Митей, що були б на щастя схожі.
Де вже не дивлюся на дорогу
І не жду вже більш. Кого? Кого б же...