вірші

До всіх богів й до тебе, до єдиного,
Молюся спрагло й чисто на Землі:
Не заздріть! Бережіть мене родиною.
Мене й Його. Ми – люди. Ми – малі.
Найвищі сили, як молитву слухайте
В моєму серці почуття святе.
Не загасіть вогонь цей, а роздмухайте –
Хай квіткою вогненною цвіте.
І я до вас свою схиляю голову –
Не для покари, – для руки на ній
Благословення сильного, не кволого.
Мене не спокушав ніякий змій,
А просто в серці джерело пробилося,
І я його не можу зупинить.
Не можу і не хочу. Я відкрилася
Щонайщиріше всім богам в цю мить.
А без любови не залишим сліду ми –
Я знаю ціну цим простим словам.
Боги всесильні, хай любов – із ідолів –
Благословіть – я так молюся вам.
А ти, коханий? Хто ти? Де ти? Звідки ти?
І що сказав би ти богам на це,
Коли дозволять серцю квітнуть квіткою,
Та ще ж і не ховаючи лице?
Любов – мій бог. І ти – мій бог. Священного
Я зовсім не боюся почуття.
Цього дощу всесильного й огненного.
Й цього, – тепер складнішого, – життя.