вірші

День крильця загубив –
Ніяк не відлетить.
Це я про те, що мав би
Скоріш настати вечір.
Я в нього прагну так,
Немовби до мети.
Здогадуюсь, чому.
Надія є на втечу.

Але ж без тебе я
Втікати не люблю.
Та й хто мене жене
На різні еверести?
Нам знов не по путі.
Скривлюся від жалю.
Чому ж я вирізняю
Тоді тебе із решти?

Придумала? Мабуть.
Утішить лиш одне –
Придуманий, ти справді
Чудовий. Так, прекрасний.
Коли б ти знав, який,
Ти б захотів ним буть.
Придуманий, ти справді,
Немовби зірка ясна.

Якщо нас бачить хтось
Прекрасним – так і є!
Це означає лиш,
Що ми ще не відкрились.
І я не проганяю
Зі снів лице твоє.
І я в твоїх очах
Втопилася. Втопилась...