вірші

Без надриву – надрив спочатку.
Печаль чи радість, а серце крається.
Чому так сталось – тоді вивчати?
А нині можна. Що відбувається?

Що відбувається, що відбулося,
Ще щось відбудеться – знаю я.
Ти – моє щастя, чи лиш здалося?
Як мені світить зоря твоя!

Лемент у серці – затихни лемент.
Плету ліани – перелітать
Удвох з тобою нам прірву. Тема
На злобу дня обіцяє стать

Колись. Не скоро. А може, скоро.
А може, стала уже давно,
Коли минули з тобою пору,
Хмільну і радісну, як вино.

Яке я дерево? Я – столітнє.
Яке ти дерево? Молоде.
Навчу тебе не ламати віти,
Коли ще буря не знати, де.

Скажу слова тобі – втішся ними,
Коли не видно в путі ні зги.
Зимовий дощ – він для того йтиме,
Аби розмити оці сніги.

Оці чудові, оці безмежні,
Оці, що знають: для мене ти
Господнє щастя беззастережне,
Мов неба світло – на всі світи.

Писалось світло – змінила туга.
Навіщо щастя собі брешу,
Як пес, що випханий з хати другом,
А й досі вірить...Так я пишу.