вірші

Які ми різні — ти десь там і я.
Але які співзвучні наші душі!
Який би життєдайний був альянс,
Який шалений то й помітний дуже.

Але немає спокою в мені,
Так як у цій зимі немає снігу.
Як зародок дрімає десь в зерні,
Так я дрімаю, змучена вже бігом.

Та телефон настирно задзвенить
І, так як в дереві нуртують стиглі соки,
Знуртується і розірветься мить
І разом з тим народиться мій спокій.

І я забуду, що лиш мить тому
Себе вмовляла я, що буду грізна.
Я видихну своє «алло» тому,
З ким ми співзвучні й з ким ми дуже різні.