вірші

Я Вас давно віднесла до святих,
Хоча б тому, що грішному не збутись.
І ось Ви поруч — руку простягти —
І можна доторкнутись. Доторкнутись!

Моя рука тремтить, а в ній бокал
Вино розхлюпує на скатертину білу.
І гостя невибагливий вокал
Ще слухаю, але вже оніміла.

Все зникло, зникло раптом, тільки звук
Важкої радости ще гупає у скроні —
Ви поруч! Можна доторкнутись рук
І навіть взяти руку між долоні.

Вже треба підніматися і йти.
Я так і не посміла доторкнутись.
Не знаю, хто з нас грішний, хто святий.
Але й святому, й грішному не збутись.