вірші

Я рвана рана.
Навіщо тобі вулкан?
Гірка омана —
Полон заклинань — шаман.
І стан мій звичний —
У полум’ї, у вогні.
Я не покличу —
Не треба води мені.
Землі не треба —
Не смієш мене гасить.
Я вся — до неба,
Я марева ненасить.
Повір на слово —
І доторком не наруш
Нічого знову —
Достатньо єднання душ..
Стою під хмару —
Як вибухну — то вогнем.
Хіба ми пара?
Забудь мене.