вірші

Я не жінка. Не маю жіночих вад
І помади кольору фрезії.
І тому не знаю, про що читать
На вечорі жіночої поезії.
На вечорі — ні, а на дні очей,
Де втопитись русалці можна,
Прочитала б кілька простих речей.
Їх, мабуть, прочитала б кожна.
Але соромно так, що упала б ниць,
Чи блукальцем пішла б по стезі я —
Не цікавлюсь нічим із жіночих дрібниць.
Взагалі нічим, крім поезії.
А дрібниці оті — вони грають роль.
Й без помади кольору фрезії
Не читатиме й мій віртуальний герой
Сам про себе моєї поезії.
І, тим більше, немає про що читать
Без помади кольору фрезії,
Без дрібниць і без милих жіночих вад
На вечорі жіночої поезії.