вірші

Вже набридли різні гасла,
Вже розбухли всі від слів.
Он зоринка непогасна
Не погасла — захистіть!

Кам’янієм. Може, скоро
Не зуміємо прощать.
Надто звиклі до покори
Не уміють захищать.

Зір у землю, не до неба,
В тих, хто прагне багатіть.
Небо зовсім не потреба,
Нащо неба їм хотіть?

Міцність постаті і кроку,
Погляд грифа, не орла.
Ще коли й кулак нівроку —
От житуха загула!

А зоринка непогасна?
Не погасла ще? То й хай.
Захищати — теж є гасло.
Лише гасел нам не пхай.