вірші

Ви вважаєте, мабуть, що Ви геніальний поет,
Бо в свої шістдесят журавля наполохали в небі.
Хоч болить у Вас зліва, де серце ховає жилет,
Та чужого Вам болю, повірте, чіпати не треба.
Не виходить ні зняти його, ні пом’якшить у Вас,
Бо, немовби нарцис, безнадійно закоханий в себе,
Лиш своє відображення бачите в профіль, в анфас,
А у світі себе відчуваєте богом десь високо в небі.
І не треба мені на словах підставляти плече.
Я сильніша, ніж Ви, і у скрути найтяжчу годину.
Друг у вічі, а за...кожне слово сарказмом пече.
Лицемірство ніколи не красило жодну людину.
Лицемірство, поете, караю презирством до Вас.
Не шукайте слова, намагаючись знов обдурити.
Я Вам щиро скажу, що, хоча Вам і сниться Парнас,
Та хоч трішечки менше себе Вам належить любити.
Я довірлива зроду і в серці довіру ношу.
Ви ж, немов дереза на вузесенькій зустрічній смузі.
Ах, поете, поете...Єдине прошу:
Не присвячуйте віршів мені. Й не записуйтесь в друзі.