вірші

Все колись буває вперше і востаннє.
Має все початок, а за ним кінець.
Так як за світанням бачиться смеркання,
Так як за дебютом бачиться вінець.

Вперше дощ періщить в вечір новорічний.
Вперше так періщить на моїм віку.
І чомусь повільно я схиляюсь нижче,
Над столом святковим, наче у ріку

Хочу впасти тихо, раптом, непомітно.
І не так важливо, випливу, чи ні.
Наче поклик плину я відчула звідти,
Наче бій із виром випав знов мені.

Все колись буває вперше і востаннє.
Знати я не можу, де скінчу я плин.
Скоро вже дванадцять. Піднімусь і стану.
Вип’ю за майбутнє через п’ять хвилин.