вірші

В складному світі шлях обравши свій,
Поети не знаходять спільну мову.
Назустріч крок — не значить на розмову,
Бо обпікаючись об неї знову й знову,
Ховаєш власний світ за стіну вій.

Бо, відкриваючись на йоту побратиму,
Свої стежки робитимеш крутими.

Вони й без того пнуться на узвози,
Над ними й так вітри гудуть і грози...
У час найкращий заздрість, наче камінь,
Думками візьме і шпурне руками, —

Твій побратим, — поблажливий до тебе.
У нього краще все і цікавіше.
Він не зважає, що говорять інші.
Його талант справжніший і мудріший.
Він мимо тебе дивиться на небо.

Він точно вдарить в спину при нагоді.
В найгірший час — ударить в насолоді.

Бувають винятки? Звичайно, що бувають.
Та стережися і себе...Хто знає...