вірші

Ти — камінь. І різьблена з каменю плоть
Холодна. Байдужа. І сонце не може
Зігріти їй серце. Не буде колоть
Воно від любови. О, як же ти схожий
На камінь шліфований! Чистий базальт!
Своєю величністю й міцністю гордий.
Вражає мене твій шикарний дизайн.
Ти весь, мов піджак строго-чорний і модний.
Ти — камінь. Ти — скеля. На ній не зросте
Твоєї любови й колючка верблюжа,
Яку я плекала. Заняття пусте.
І, все-таки, скелю ту жаль мені дуже...