вірші

Так не кожен може —
Впіймати за хвостик ніч,
Мов малесеньку мишу,
Хитрощам ще не навчену.
Так не кожен може —
Зневажить коштовну річ
За однісіньке лишень,
Що куплена в складчину
Могла бути вона при умові що
Складатися будуть не гроші — роки.
Але ж будь-яка річ — ніщо.
Важать тільки вічности кроки,
Що відмірюють відстань від тебе не
Залежну ні в чому й ніколи,
Бо залежиш від неї ти — й дременеш
До найближчого бару — не за видноколи.
Тільки там ти від неї на певний час
Заховатися можеш, прискоривши кроки.
І тим самим прискориш — вже котрий раз! —
Невідому мить, де ціна за спокій —
Цього разу вічний — усе, що є, —
Все, що мав, що склав, що роздав — знайдеться.
Але доки надія усе ще є —
Слухай розум.
В твоєму випадку — серце.