вірші

Так легко губами по шкірі руки,
Немов по вертлявім зміїному тілі.
Так легко губами, але на роки
Сліди того доторку, спраглістю білі.
Так легко губами, так важко — довік.
Так легко губами, мов камінь на плечі.
То крапля дощу мені впала з повік,
Так лунко упала в розчахнутий вечір.
Так легко губами — тремтіла рука.
Так легко губами, щоб знищити душу.
Так легко губами в безум’я гукав.
Так важко тепер повертатися мушу.