вірші

Сказать хотіла, а слова звучати
Втомилися й мені не служать більше.
Мені від Вас потрібне лиш зачаття
Нового і безпомічного вірша.

Для нього Ви, як те весло для човна.
Йому Ви для народження лиш поштовх.
Простіть, що не сказала Вам учора —
Мені сказати це було непросто.

Ви ж бачите самі, що все насправді
В житті інакше, ніж в моєму вірші.
Навіть у цьому. І шукання правди
Не змінить щось, а зробить іще гірше.

Мені що Ви, що дощ, що сніг, що вітер —
Тривожать душу якось половинно.
Це все лиш поштовх для складання літер
В слова, у фрази...Вам сказать повинна

Я це хоч нині. Вітер фразу витер.
А воювать з природою негоже.
Але мене і сніг, і дощ, і вітер,
І Ви також, — Ви чуєте: три — во — жать!