вірші

Разом з пролісками, непрактичними, як я,
Що невчасно реагують на відлигу,
Поспішаючи довіритись раям, —
Занесіть мене в Червону книгу.
До тепла, до світла, до людей,
Так, як проліски, розштовхуючи кригу, —
Хто захоче, той по них і йде, —
Занесіть мене в Червону книгу.
Легко і побачить, і зірвать,
Легко розтоптати їх без сліду —
Нам в Червоній книзі горювать —
Більше горювать-радіти ніде.
Господи, навіщо ти плодиш,
Тих, кому шкодуєш практицизму,
Щоб крізь них, мов крізь прозору призму,
Видно все було тобі? Облиш,
Ти ж мене не бачиш. Я забута.
Але пнусь до світла і крізь кригу.
Я — це я. І іншою не бути.
Та впишіть мене в Червону книгу.
Бо романтиків згорають метеори,
Бо вони відходять поодинці.
Запишіть, як практика теорій,
Як страждати можна в світі жінці...