вірші

Пристанище знайти б, а я подорожую.
Шукаю невідоме у вигадках-світах.
І ще не відчуваю, що вийшла за межу я.
Це так, як перешкоди не відчуває птах.

Летить, летить, летить і розбиває груди.
Мені цікаво знати, чи хтось його навчав,
Що треба обережно, бо вибору не буде.
І що літати — ризик, якщо й для блукача.

Чи вчив хтось, що гаряче у колі у спектральнім
Відповідає сонцю й що можна обпалить
Не лише віртуальне, але й цілком реальне,
Якщо політ захопить хоч на єдину мить.

Якщо лишишся жити — ти будеш погорілець.
Якщо обпалиш душу — вона не оживе.
І що нових не буде ні крил, ні навіть крилець,
Та й сам ти не поглянеш довіку на живе.

Гніздо тепленьке є і хтось, хто прогодує.
І так спокійно й тихо прожити можна вік.
Цей птах мені рідня — він спокоєм гидує.
Він на маленькім серці рубцям утратив лік...