вірші

Пробуджена!
Раптовим твоїм дзвінком,
Усіма дверима, що раптом відкрились на протяг.
Яке неймовірне диво, оцей Телеком!
Як сонце лукаво сміється в небесних воротах!
О, як же давно не раділа осяяно я!
О, як же давно не тремтіли рецептори серця...
Рвонули вулкани усі в цих забутих краях —
О, звідки така вибуховість у світі береться?

Пробуджена!
І говорю, говорю — не спиняй.
В дитинному захваті поруч тебе уявляю.
Так, ніби випурхую ввись степовим чаєням.
Так, ніби і справді я двері тобі відчиняю.

Отак безоглядно, отак відчайдушно любить
Давно я не вмію, боюся давно і не хочу.
Та знаю: не вирвать сторінку із книги судьби
Так само, як глянуть не можна в цю мить в твої очі.

Пробуджена!
З світла відштовхуюсь — вже я лечу.
І хтозна, чи вийде у мене літати Ікаром.
А ти на край світу і я тобі зовсім не пара,
Та подумки я хоч на хвильку до тебе втечу
Пробуджена!