вірші

Постій в уяві. Я хоч надивлюсь,
Який ти є, такий мені болючий.
Постій, допоки я хоч помолюсь,
Аби ти вже отак мене не мучив.

Зависни там, як в небі зависа
Парашутист на нитях парашута.
І я собі скажу: яка краса.
Краса всміхнеться і розвіє смуток.

Уява в небі так тебе й трима.
На землю так тебе й не опускає.
А в мене на землі росте трава.
І проліски, й пробуджена ріка є.

Не падай вниз! Я тільки в самоті
І зможу милуватися тобою.
Крізь гілочки безлисті, ще пусті,
Крізь тихий схлип, влаштований вербою.

Моє пробудження іще не відбулось.
Я ще в міцній і довгій летаргії
Зустріла небайдужого когось
І перемкнути сон іще не вмію.