вірші

Поет завжди чужий серед чужих.
Але серед своїх він ще чужіший.
У чому ж має він шукати втіх,
Як там чужий, а там чатує гріх,
А там прийшли і все забрали інші —
Житейсько-розторопнішо-мудріші?
Він свій буває серед власних віршів.
Та й то лише в ту мить, коли їх пише.