вірші

Побачила море, справжнісінький пляж.
Уперше! І то була Варна.
Безмежність яка! І який епатаж
Усіх відчуттів! І піднесеність. Гарно!

Але то була б вже напевне не я,
Якби відчувала я міру —
Уперше сидіти в гарячих краях
В банальному платті — згоріла!

Згоріла відразу і все шкереберть —
Боліло мене моє море.
А поряд зі мною життя круговерть,
Немов покарання суворе.

Я кинула стотинку в море, коли
Пора наступила прощатись.
Подумала: знаєш тепер, як болить,
То знатимеш, як захищатись.

Не дуже виходило в мене оте
І я захищалась намарне —
Від болю вдягала обличчя просте
Й слова діставала вульгарні.

Я ніби казала: печіть – не печіть —
Дошкулить мені не удасться.
І холодом захист в мені мій звучить
І суд не присуджує щастя.

І в творче похмілля впадає актор,
Який не вдоволений грою.
Життя — то не проба, де є ще повтор.
І краще вже бути собою.