вірші

Перечіпаюсь через ріллі й бакаї,
Так поспішаю у свої раї,
Де муки сумнівів, тоді рядки від мук
Без мене пишуться — без ручки і без рук.
Господь з тобою пеклом все це звать, —
Якщо вже мати щось — ці муки мать.
Але весь час приборкуєш думки,
Бо поспішаєш швидше від руки.
І смикаєш весь час за повідки
Нещасних церберів, що цензори таки
В тобі самій. То просто підлий страх,
Що хтось осудить ачи скаже: ах...
Яка розпущеність, відвертість в цій поет...
Ці батоги я знаю наперед.