вірші

О, повелителько! В твоїх руках усе,
Хіба крім долі, зла і добра феє.
І пригинає, і у вись несе,
Карає й милує беззахисна Психея.

Вона моє ускладнює життя.
Вона його мені перепсувала.
Вона своє жбурляє співчуття
Скрізь, де попало. І дев’ятим валом —
Не пишне анітрохи, аж ніяк —
Наповненість нестиме почуттями.
А честь і чесність, бо вона з вояк,
Відстоювати буде до нестями.

Вона мені мій вибирає шлях.
Обов’язково той, що найкрутіший.
Їй байдуже, чи є у неї дах.
Її цікавить все, що найскладніше.

О, як вона вимучує мене!
Достоту, як в казках — на те і фея.
Та не ховай своє лице сумне!
Нам нічого соромитись, Психеє!