вірші

Нове тисячоліття зустрічаю.
В природі тепло. Виглянеш — весна.
Розлогу повінь суму і відчаю
Не розштовхнути помахом весла.

Годилося б радіти і співати,
Вбирать ялинку, прикрашати стіл.
Горять в гірляндах зайві кіловати —
Сплетіння сміху і розкутість тіл.

Вино іскристе вибухне й осяде.
Повільно й тихо запалю свічу.
Ні в кого не шукатиму розради.
Відхід тисячоліття відлічу.

І започну нове. І стану жити.
Так само, як в минулому жила.
А в дзеркалі овальному відбите
Обличчя й очі — сірі, мов зола.