вірші

Наталочко! А відповідь проста —
Це крутить мною клята самота,
Різдвяний дощ, — та й настрою ж співзвучний!
Тобі я вдячна, що писать листи
Комусь я маю. Й зрозумієш ти,
Але будь обережна, щоб не зучить.

Бо кожен має сам нести свій хрест
І міра відліку складних житейських верст
Дається кожному в залежності від долі.
Перекладать на інших тягарі,
Аби в роботі серця не згоріть ,
Завжди було бажаючих доволі.

Але коли йде дощ давно від сліз
І настрій десь під стіл уже заліз,
І я усі собі погризла руки,
Я сяду й напишу тобі листа,
Про те, що надто відповідь проста —
Це самота, Наталочко. Це муки.