вірші

Накладка звуку — паралель.
Луна озветься несусвітна.
Але в уяві акварель
Розмиється прозорим світлом.

І абсолютна самота
Пустелею Протерозою
Плестиметься, немов сльота —
Не вміє випасти сльозою.

Хоч абсолютна самота —
Вона, мов абсолютна тиша, —
У Мезозої вже не та —
Мені оту Творець залишив,

Як персональний хресний хід,
Від когось не залежні муки,
І цвяхів поржавілих слід
Мої щодня кривавить руки.

Живе душа моя щодня
В своїй епосі Абсолюту.
Десь розбрелась її рідня
У Мезозої серед люду...