вірші

На захист права жити так, як хочу,
Щось написати, мабуть, справа чести.
Бо стільки є бажаючих в житті
Моїм обов’язково щось підправить.
І протиріччя їх бажань настільки
Під склепом Всесвіту разючо-очевидні, —
Наперекір філософу вони,
Чим довше топчуть ряст, тим більше знають.
Мене вражає дерево могутнє.
Мене вражає дерево маленьке.
Вони шумлять собі і так, як хочуть.
Я думку так раптово обірвала,
Бо вітер стих і враз я зрозуміла:
Дерева теж шумлять не так, як хочуть,
А так, як схоче вітер. Я шукала
Для прикладу хоч щось серед природи.
Я думала: візьму хоча б мурашок —
Як хочуть, так і повзають. І раптом
Їм заманулося повзти і через мене.
І механічно я жорстоким жестом
Їх вільний рух відразу ж зупинила.
І зрозуміла, що на світі всі
На захист права жити так, як хочуть,
Потребу мають щось своє сказати.