вірші

Мов милостиню, кинула "привіт".
Зневажливо пробігла до машини.
Недобре усміхнулась мені вслід.
Торжествувала. Все іде чин-чином.
Трималась за міцні свої тили —
Службовий пропуск, статус чоловіка.
Тож можна все. В цім досвід немалий.
Вона вже так чинитиме довіку.
Їй обмаль розуму не стане на заваді —
Це буде завжди їй допомагать.
Вона, мов пес, служила різній владі,
За різну владу сміло йшла на рать.
Усе для зиску — мати світ задаром.
Усе для цього — слово, дії, крок.
Все інше розвівається, мов пара.
Людська зневага й та не є урок.
Самозакохана, пихата, груба, зверхня —
Капризний, істеричний...може, зміст?
По суті своїй — рівна, мов поверхня
Пустого столу. Жити ж має хист.
Одне болить: коли слова нещирі
Вона завжди говорить для усіх,
То я мовчу. Я все одно безсила.
Нехай колись замолює свій гріх.