вірші

Мала проблема

Зачарована! — з ніг і на голову ставши (оце ніщо,
що ганялось за мною по світу зі спритністю зайця), —
здатністю думки виконувать функцію — що? —
вказівного скромного пальця, —
Знало б ніщо, що відразу було нічим —
в усякому разі, на світ не з’явилось проблемою,
Знало б, яке ж воно вдале було на почин —
що не почну, те відразу ж ставало дилемою.
Як воно влізло у голову чіпко мені!
І точку зору звузило точно до точки.
І не гнучка, і не спритна, а ніби ведмідь
вперто стрибає дістати із гілки листочка.
Зачарована! — як те ніщо не жени,
геть! — наказавши і вперто тримаючись іншої,
справді проблеми, але від цієї мани
не відчепитись, допоки не випаде ліпшої.
Ще не значнішої. Але ж у тому й річ,
що пустивши ніщо хоч би раз в нерозумну голову,
з ним необхідно таки переспати ніч,
щоб свідомість проснулась на ранок голою
десь після миті, коли, подолавши страх, —
(буде-не буде ніщо катувати до вечора), —
кнопку будильника тиснути й тиснути так,
мов до нового ніщо готуватись приречено.