вірші

Коли вже день відгуркотів і стих,
І мала я хвилинку для розмови,
Я Вам послала в подарунок сніг.
Дійшов? Уже летить? Ну що ж, чудово.

Сьогодні перший день в сузір’ї Риб.
Ви народились під хорошим знаком.
Вам личив би якийсь мистецький німб
Чи інша, Богом обрана, ознака.

Мені цікаво з Вами розмовлять.
І Вам також? Тоді Ви ще й сміливець.
Хоча боятись нічого здаля —
Я по своїй природі не мисливець.

Втім, я Стрілець. Та напрям стріл моїх
Прокладений, як правило, у себе.
Себе вбивати є найбільший гріх
З усіх гріхів, що визначило небо.

І чітко визначений мій життєвий біг.
Моя самотність — то вже друга шкіра.
Пізнать людину — вища із утіх —
Та в пізнанні я хочу знати міру,

Аби не перейти оту межу,
Де пізнання є суть розчарування.
Де та межа, я навіть не скажу —
Десь на порозі першого зітхання.

Але сьогодні я вітаю Вас,
Так щиро посміхаючись у простір.
Мов сонце, мій усміхнений анфас,
Мов щастя не відкритий досі острів.

І голос тихий Ваш, немов нектар —
Такий прозорий і бентежний трунок.
А сніг іде. Мені — то неба дар.
А Вам від мене щирий подарунок.