вірші

Коли ти ще хоч словом образиш  мене,
Обійму тебе — знатиму: зараз нещасна
Ти ,яка зневажаєш все сіре й земне,
Та, в якій сірі будні поеза кляне —
Уникаєш тих буднів весь час ти.

В день травневий в тобі зацвітає трава
Оксамитовим поглядом хтиво.
Ображаєш не ти, бо ти завжди права,
Не твої найдошкульніші й тихі слова,
Що лиш пнуться триматись злостиво, —

Це тебе вже дістало життя аж до сліз, —
Ти його — не мене ображаєш. Одначе,
Подивись, синій дятлик на стовбур заліз,
Подивися, мурашка як тягне свій віз,
І ніколи-ніколи не плаче.

Ти стомилася — от що це значить.
Але й я...Розумієш? Тим паче...