вірші

Хіба що цей стілець,
Цей стіл і ця кав’ярня,
Хіба гаряча кава
З відсутністю людей —
Хіба оце усе — чуже і нелукаве
Змогло зробити так,
Що біль від мене йде.

Навалюється ще і ще раз
Темна хвиля,
Але я можу біль
Затиснути в кулак.
Але я чайка вже,
Що в сірім полі квилить.
Отож, наявність слів
Уже хороший знак.

Я ще посиджу тут,
Закривши міцно очі,
Відсутністю думок
Себе нагороджу.
Ловлю себе на тім,
Що йти у світ не хочу.
Ловлю себе на тім,
Що хочу паранджу.

Але, мов той батіг,
Стьобає слово "мушу".
І я жбурну стілець
Лиш порухом ноги.
І знов іду туди,
Де вивертають душу
Пусті і одноденні,
І ниці — та боги...