вірші

Ідилії не уявляю.
Сную, ніби лишній атом.
На дереві птах волає
У стилі немилім — кантрі.
Є в стовбурі сік. Й смола є.

Ласкаве побіжно сонце
Инійно фарбує листя і
Шелеститься...
Енергетичний допінг — що це?

Оранжеве світло ллється,
Дещицю й собі приймаю
На груди, де стукає серце,
Але вже тепла немає.

Стоїть невелике місто —
Містам самота пасує.
Ей, я пропоную сісти,
Розтринькала сили всує.
Та як же самотньо й прісно!
Ь — це знак самоти. Пасую.

Навіщо шукать причини?
А знаючи, так не вчиниш?

Зависло ранкове сонце —
Екзотика світла й тіні.
Молебень про захист. Стронцій
Летить в мої очі білі.
Іду по червоне "Мартіні".

Сную, ніби атом лишній.
Алегро — кажу я звукам.
Масне щось тече в цій тиші.
Оголені липнуть руки.
Тендітної тіні темінь.
А* ти як? Іду до тебе...

* — Поль Елюар