вірші

І ти також...І ти також, мов Брут...
Від кого вже я не чекала зради, —
Такий наївний, добрий, безпорадний,
Без фальши, без неправди, без отрут...
Тобі навіщо лицемірства спрут?
А, може, я й тебе вдягла у німб
І перед тим не глянула ув очі
Ні проти ночі, ні опісля ночі...
В деревах клекотять потоки лімф,
Там, де я бігла серед юних німф
Уже тепер не знаю, і куди,
Втікаючи від старости, від суму,
Від себе і від тебе, і від глуму
В такі жадані простори безум’я...
І не втекла. І от прийшла сюди,
До тебе. Так. Бо ти сьогодні ліпший
Від темряви, гризот і самоти.
Будинки вслід ошкірили роти,
Немов кричали, що не варто йти
Туди, де чорториї. І де глибше...
А я не слухала. Тоді і ти, мов Брут,
Ти, вже від кого я не ждала зради,
Такий наївний, добрий, безпорадний,
Без фальши, без неправди, без отрут —
Ти задушив усе в мені, мов спрут.