вірші

Доречний морозець скував природу
І я сьогодні встигла на причастя.
І жінка бризнула на мене щедро воду —
Цілющу і посвячену на щастя.

Січневий день був строгий, мов фізмат.
Радіти строго в день оцей годиться.
Несуть натхненно воду брат і брат —
І здалеку — немає тут криниці.

Хіба ж не мала іншої путі,
Щоб саме там — не пізно і не рано,
Щоб перейшли служителі святі
Мені дорогу із порожнім жбаном?

Нехай, кажу. І буде все гаразд.
Ніякі сумніви мене не будуть мучить.
Хай не повірю я в житті хоч раз
В невдач і невезіння неминучість.

Не чорна ж кішка йшла тут, а святі.
Нехай мені простяться забобони.
Нехай страхи не юрмляться оті —
Від них я потребую оборони.