вірші

Депресія. Спустошености стан.
Зі мною те, що іншим не цікаве.
В такому стані нічого лукавить,
Та й не допустить поетичний сан.

Та й є надія, що уже весна
Трясе календарі своїм нашестям.
І, все ж, не гладьте кішку проти шерсті —
Відома істина і майже прописна.

Перезимую. Березень прийшов.
Тепер лише березам можна плакать,
А жінці лиш цвісти тендітним маком,
Цілунки пить, солодкі, мов крюшон.

На те й весна, щоб викинути геть,
Як одяг зношений, депресії й занудства,
Й відроджено постати перед людством,
І налякати й так лякливу смерть.

Що, власне, є натхнення? Оберіг
Від самоти й депресії в квадраті.
Це та ціна, чого ці дами варті,
Коли б хто оцінити лише зміг.

А, може, це продовження-дитя
Двох неймовірно дружніх іпостасей,
Що йдуть, за руки взявшись, мов по трасі, —
Куди й чому, не знають до пуття.

Я ще не написала ні рядка,
Перебуваючи заручницею щастя.
Натхнення — хміль після гіркої чаші.
Солодка для натхнення не така.

І вже коли сюди нас завело,
Скажу своє натхненне одкровення:
О, не бажайте ви мені натхнення.
Воно солодким зроду не було.