вірші

Без потрясіння живеться пісно.
А потрясатись завжди не пізно.
Нехай твій хліб і черствий, і прісний,
Та потрясіння народить пісню.

Душевний голод на катаклізми —
Ну що ж, це добре — весни провісник.
Це так березово, юно, слізно.
Не перехлюпнутись, бо завізно.

Бо перетиснено, бо рогізно.
Це значить — лезо не ріже ніжно.
Хтось буде поруч, а хтось суміжно,
Та всі окремо — сороканіжно.

Минула тиха зима безсніжна
Без потрясіння. Ховаю ліжник.
Колючий ліжник, для тіла грізний.
Як пісно в світі! І світ ескізний...