вірші

Балада істин навиворіт

З Франсуа Війона

Ми смак знаходимо лиш в сіні.
Відпочиваємо — в турботах.
Ми вічність бачимо лиш в піні.
Хто спить, той стереже ворота.
Один лиш ворог допоможе.
Святенник в брехнях весь загруз.
Прекрасна лиш потвора кожна.
Закоханий лиш має глузд.

Блаженніший, ніж пан — бродяга.
Страшніший боягуз стократ.
Від мук нам реготати благо.
Складає гроші марнотрат.
Брехун лиш істину напише.
Голодний — завжди товстопуз.
А мед — то в світі найгіркіше.
Закоханий лиш має глузд.

Сумирним буть пихатий радий.
Кривий ніде не відстає.
Постійність справжня тільки в зраді.
Весна за літом настає.
І сонце любить тільки кріт.
В святого з блудом лиш союз.
Ми море переходим вбрід.
Закоханий лиш має глузд.

Послання

Ось істини навиворіт, — овва!
Слабкого підлий лиш не вразить.
Насильник — справедливий туз.
Шанується один лиш блазень.
Осел найкрасивіш співа.
Закоханий лиш має глузд.