вірші

Згоїть відстань. А, може, час.
Чи тепло єдиноможливе.
Чаєнята малі ячать. Щось віщують.
Тривогу? Зливу?
Я запрошую Вас – на вальс.
Ви прихильник класичної теми.
Потанцюємо ж – тільки раз.
Сяють очі, немов діадеми.
Я запрошую – не прошу.
Не жебрачка душа – і квити.
Разом з танцем рясним дощу
Потанцюєм і ми, мов діти.
Дощ сліпий – підійдіть сюди.
Я вікно розчиню золотаве.
Під веселе сюрчання води
Сходить райдуга над кварталами.
І легесенько так, бочком
Зачіпає блискучу ринву.
І останній акорд – смичком –
Грім прощання над нами гримнув.