вірші

Засмагле і обвітрене чоло.
Пошерхлі губи від морських вакацій...
А біля мене зацвіли акації –
Давно такого свята не було.

Розсипались тобі до ніг слова –
Розгублено стою тепер над ними.
І рідне щось, але таке незриме,
Між нашими думками проплива.

Війнула вія на твоїй щоці.
Таким теплом повіяло від тебе.
А потім раптом... Раптом впало небо...
Аби заснути на моїм лиці.

Притихли дні, галактики, світи,
Зловіщі павуки конгломерацій.
І тільки запах білої акації...
І я щаслива.
І коханий ти.